четвер, 13 жовтня 2016 р.

Діти - наше майбутнє! А ми?

"Програмування - грамота 21 століття" прочитав я декілька років тому в якомусь місці. Чим далі тим більше в цьому переконуюсь.

Сталось це на вихідних минулого тижня. Вихідний день. Іду собі на свій факультет робити свої справи (в мене вихідні трохи по інших зоряних циклах раховані :)) і бачу як кучу маленьких діточок з батьками за ручку виходять зі скляної будівлі (факультет Математики і Наук Інформаційних майже весь скляний). Входжу в середину, на дверях - оця табличка "kids fun code".

Дітки вчаться програмувати!
Цікава обставина!

Декілька днів по тому, друга табличка, ще не знаю що це, але думаю, щось подібне.


Знаю що у Львівській Малій Академії Наук дітки теж вчаться програмувати і управляти роботами, принаймі щось таке там було декілька років тому.

Це круто!

Діти наше майбутнє! А ми?
А ми - майбтнє наших дітей!

P.S.
Що ви думаєте з приводу сучасної грамотності і того що діти вчаться програмувати?
А як Ви самі ставитесь до вміння програмувати? :)
Хто з вас вже вміє програмувати, а хто хотів би навчитись?
Напишіть в коментарях. ;)

четвер, 6 жовтня 2016 р.

Танець Дощу або Суміваєшся - Питай!

Хто молодець?
Ігор - молодець!
То тепер я радий, а спочатку виглядало це по іншому...
00:59. "Танцюю" я вже 59 хвилину під дощем: джинси прилипають до ніг, непромокаюча куртка починає промокати, взуття, крім того що промокло, вже встигло прохолонути, на черзі телефон і гаманець...
Танцюю і думаю: "А може хтось вигляне на балкон чи у вікно перед сном. Ось у квартирі над входом світиться. Якщо правильно прикинув, то це сусіди.
Ну що ж, якщо ні то поїду на головний вокзал - там хоть не падає і тепліше, і працює цілодобово...
Хм, може все-таки подзвонити сусідам. 
Та деее...
Хто в такій годині пустить в під'їзд та ще й незнайому людину з акцентом??"
Тут мене пробиває проста, як двері, думка!
"Як не пустять то не пустять, хоть буду знати точно".
"Нащо я годину собі голову мусив сумнівами?? Гаразд, якщо за хвилину ніхто не вигляне у вікно, піду проситись через домофон, заодно познайомлюсь."
Що Ви думаєте?
...
Дзи-дзииинь!!!
... за першим не підняли. Що робити? Так! Дзвонити поки не побудяться! :D
Дзи-дзииинь!!!
...
- Так.
- Добрий вечір, мене звати Ігор, Ваш новий сусід. Я отримав від власниці ключі і думав що зможу ними відкрити двері, а тут виявилось що треба знати код. Можете відчинити двері?
- Так, звичайно. *Та-дам.*
- Дуже дякую!
Що??! Без питань хто, звідки, куди, нащо, чо так пізно, чий будеш і чи 50коп не знайдеться, або телефона з камерою подзвонить?
Просто! На тобі! Заходь хз хто о 1:00 в будинок.
Ото я здивовано зрадів, чи радо здивувався! :)
Отак-то я вперше самостійно потрапляв до свого нового місця проживання.
Маленький приклад мого життя, а як гарно показав наскільки я стримую себе внутрішніми сумнівами через стереотипи і переконання. Не знаєш - питай! Будеш знати точно. Проста річ, але то ж треба було додумались. Дякую Миколі Латанському, що десь колись про це розказав.
А де ще ми у житті відбираємо у себе можливості через внутрішні переконання, стереотипи, сумніви, стидання? Чого ми себе позбавляємо? На що не звертаємо уваги?
В кого було таке - поділіться в коментарях. :)