пʼятниця, 26 серпня 2011 р.

А Ви куштували "Смачного Спасу"?

Мої вітання, побажання і враження із фестивалю автентичної карпатської кухні "Смачний Спас"!
Добирався на місце фестивалю поїздом, ще так гарно вийшло, що взяв квитки у той же вагон що й спілка прихильників Бойового Гопака, на чолі з пані Іриною Бігун, з якою в дорозі і познайомився. Крім того з нами їхав пан Любомир Кушлик - етномузиколог, колекціонер, - так в нього в колекції понад 700 інструментів!!!
Приїхали зранку в Коломию, звідки маршрутним автобусом (доречі класний такий був, з трейлера перероблений) поїхали в село Спас. Так між іншим, пан Любомир казав що давнішня назва села - Іспас. Висадили нас на перехресті, звідки 20 метрів до стадіону, на якому все і було (трохи пізніше, правда, ніж ми прибули). Коли йшли до гопаківського табору, який стояв біля пагорба, що над річкою, за стадіоном, то власне, сам стадіон лише розмарковували (на намети і торгові столики).
В таборі на цей час вже готував їсти Ігор Володимирович Кобзар - голова Дніпропетровської обласної федерації Бойового Гопака, разом із своїми учнями і ученицею :). Вони прибули ще попереднього дня, доречі хлопці з Підляшшя (район в Польщі де проживають українці), також прибули раніше.
День перший, 20 серпня, був днем заїзду. Прибували всі хто мав прибути і хто не мав :). Стадіон (місце проведення дійства) організатори готували, ставили сцену, намети, дрова. Власне ці дрова ми і використовували в своєму таборі (на кухні, як сидіння, як матеріал для зброї) - подяка організаторам за щиру допомогу. Ми цього дня також готували свій табір, принесли дрова, зробили лавочки, місця під вогнища і найсвіжіше що ми зробили - це скупались в річці, яка, як я писав, знаходилась відразу за пагорбом від табору. Річка називається "Пістенька", як зауважила Марія Любомирівна Пахолок, вона наче пестить нас. Річка направду файна, ми трохи дуріли в ній, збирали камінці (і каменюки,) і як човники пливли за течією :).
Крім того, не маловажливою подією було прибуття Валерія Валерійовича Романенка, який гітарою і своїм голосом чарував табір до останнього дня. Він же провів перше тренування, першого ж дня, де нас пофотоґрафували. До цього часу ми вже встигли, більш-менш, зробити довбню, якою я й вчився володіти на цьому тренуванні.
А вечором були співи і танці!!! Ми з Іллею добряче наскакались і накрутились в бедуїнських і не тільки. Потому, ще всі ми посиділи біля вогню і посеред ночі полягали спати.

День другий, 21 серпня, найбільш колоритний день. Цей день заслуговує окремої статті, тому опишу тезисно, що було і де були ми. Почалось все з початку :) - тобто, з ранку. Ранковий прорух, гімнастика і купання в річеньці Пістеньці. Трохи пізніше зробили похід на гору де колись стояв монастир, походили трохи по лісках, полазили по деревах (чи пробували полазити). Потому похід колоною зі всіма учасниками "Смачного Спасу" від нароного дому до стадіону. Коли прийшли, то пофотоґрафувались з бажаючими і почали показове тренування, щоб всі нас бачили і хто хотів - фотоґрафувався :). Махали, крутили, лупили, кололи всією зброєю що в нас була, а це: 5-6 списів коротких, 1 довгий спис-бунчук, 1 довбня, 1 кістані. По тренуванні пройшлись по ярмарці, поїли, подивились людей і їх вироби.
Також повчились гри на різних інструментах у пана Любомира, про якого я згадував на початку. Грали на трембіті, турячому розі (якому не менше 400 років!!!), сопілках, теленках, зозульках. Шукав на фестивалі дримби, так і не знайшов, хоча і часу багато не мав щоб все облазити, але точки на які народ вказував дримб не мали.
Вечором пройшла вельмичудова конференція із сучасною інтеліґенцією. Там були надзвичайно освічені і мудрі люди, люди які, я б сказав, світяться отою мудрістю, добротою і любов’ю. Була там і Марія Любомирівна Пахолок, і Марія Чумарна, і Любомир Кушлик, і Роман Стецула - звукотерапевт (чудово володіє/зачаровує дримбами, що нам і продемонстрував), і перший подіатр в Україні - пан Володимир, і затятий просвітянин - пан Олег Полівчак, і кого там тільки не було!!! День перейшов у вечір, ми вернулись до табору і теплим дружнім колом співали пісні навколо багаття. Цього дня до нас був приєднавсь Василь Юзьков із гурту КораЛЛі, який теж чарував нас грою на сопілці і співами біля багаття. Лягли спати знову посеред ночі, перед тим добряче погрівшись біля багаття, а дехто біля нього і спав :).
День третій, 22 серпня, день великий, день "важкої праці і строгої дисципліни". Лишилось цього дня нас не багато, більшість табору роз’їхалась зранку. Тому активну частину дня ми проводили в 8 - пані Марія з дочками, Оленкою і Софією, Славік, Юрій Володимирович Циган (керівник ШБГ "Орег"), і хлопцями з Підляшшя: Михайлом та Іллею (з якими я потім їхав додому). Робили цього дня що хотіли, сиділи в річці годин зо 3, копали барабольку :), зривали кукурузку - доречі це все було законно - щирості і доброті людей с. Спас немає меж, такі добрі люди, вперше таких бачив ^^! І пекли ту барабольку і кукурузку, і розказували анігдоти, і самі пеклись на сонці. Розвантажувальний день пройшов мегаактивно! :)
Момент прощання завжди настає, і настав він вечором, попрощались і пішли до Коломиї :). Фествиальна програма для нас закінчилась, залишилось лише ділитись тою купою варжень.

P.S. Протягом всього фестивалю слухали науку і дискутували з інтеліґенцією, найбільше, мабуть, з паном Олегом Полівчаком, який радо ділився знаннями, календарями і публікаціями.

Свято пройшло на ура!!!

вівторок, 9 серпня 2011 р.

Смачний Спас. 20 літ Незалежності України.

Радий повідомити, що 21 серпня в с.Спас Коломийського району Івано-Франківської області буде проходити 2 регіональний відкритий фестиваль автентичної карпатської кухні! Щоб чого зайвого не приписати чи замало не написати, найкраще - дивіться на програмку фестивалю, що збоку.
Крім того на цей рік припадає 200 ліття церкви Преображення Господнього, що у тому ж славетному селищі Спас. Програма святкування цієї події в основному лежить в 19го і 20го числах, але й частинка є 21го (хто вже проглядав програму фестивалю - побачив).
А для невгамовних не лише духом чи культурним началом а й тілом та життєвою енергією від 20 по 22 серпня на фестивалі гопаківцями для своїх побратимів, їхніх сімей, друзів організовуватиметься табір. Крім самого проживання, як годиться доброму козаку буде і кухня, і показові виступи, і забави, і все-все :).




Щира подяка за надану інформацію - пані Марії Пахолок!
Пов’язане:
Альтернативний опис з більшою конкретизацією
Минулий фестиваль:
Опис на ресурсі "This is UKRAINE"
Репортаж-звіт
Фото-звіт

четвер, 4 серпня 2011 р.

Свято Перуна

Як я згадував в попередньому дописі, на семінарі ми робили виїзд в с. Маліївці, на древнє капище Перуна. Ця поїздка якраз співпала чи була так задумана, щоб співпасти, - зі святом Перуна. 
З собою ми взяли всю табірну кухню, всі прибамбаси для виступів, декілька музикантів і кучу гарного настрою! Поки їхали - співали, приїхали - співали, їхали назад - співали, ну і як годиться козацькій душі - танцювали між тим всім. Розмістились ми в ярі біля водоспаду. По приїзді зразу взялись за підготовку гарного дня - тягали дрова, тягали казани, самі тягались :).
Саме цікаве дійство почалось десь посеред дня - свято Перуна. На тому святі ми - гопаківці виступили з показовою прогамою - показали як вміємо пританцьовувати із зброєю чи з "ворогом", чи просто для задоволення.
Десь між тим всім черговий рій встиг зварити смачнющий куліш, який пройшов по столу, що аж оком не встигнули моргнути (чи не вдалось :)).
Погуляли, поїли і щоб взагалі все було класно - пан директор школи прочитав нам коротеньку лекцію з історії тих мальовничих країв. Розказав як цей край переходив із рук в руки, як тут будувались храми різних релігій, хто і коли будував замки чи палаци в окрузі. То не він розповідав нам, а інший чоловік, але тим не менше - подейкують що саме тими ярами козаки ходили походами, про що й згадується в пісні "Ой на горні женці жнуть". Бо дійсно, коли піднятись на верх яру, то можна побачити великі степи засіяні різними культурами, мабуть і тоді так було.
Хоча майже цілий день після обіду падав дощ, та він нам не заважав, навіть якось цікаво було вкотре розводити вогнище під дощем :).
Вечір не залишився ображений - після співів навкого багаття Ігор Володимирович Кобзар розклав вугельці і, хто мав бажання чи дух, гарцював по них доки не вистигли. На дорогу назад ще покупались у крижаному водоспаді, доречі, відчуття вражаючі: заліз під водоспад - "ААААА! Зимноо!", виліз - "ААААА! Печее!" Так щасливі і заряджені позитивом із всіма своїми речима посідали в автобус. Дорогою до академії, в якій жили, співали і дрімали.
Отак, наславу гопаківці погуляли свято!

понеділок, 1 серпня 2011 р.

Міжнародний семінар з Бойового Гопака, м. Хмельницький, 2011

Ееее-нергія! Вона ще досі бурлить в мені після цих двох тижнів гарту. Це мій перший семінар з Бойового Гопака і я ним дуже задоволений.
Почну з початку. Семінар проводила Хмельницька федерація Бойового Гопака в їхньому ж рідному обласному центрі. Приїхав я туди замаскований під туриста, з рожевим похідним рюкзаком :). Зустрів мене Олег Михайлович Геделевич, керівник ШБГ „ПЛОСКИРІВ“, який показав де жити і мінімально пояснив чого чекати і що робити. А далі - все почало потрохи закручуватись, оживати - почав з'їжджатись люд звідусіль. І тут один з головних пунктів - прибуло двоє гопаківців з Польщі, а саме з Підляшшя - тому я й „обізвав“ в заголовку цей семінар міжнародним. Так в неділю 17 липня відбулось урочисте відкриття семінару з показовою програмою, на якій, доречі, я трохи повоював шаблями.
З понеділка всіх розділились на рої та чоти, крім того кожній кімнаті видали розпорядок дня. З цього моменту почався власне сам вишкіл. Зранку прорух, потім лекції, тренування, між ними: сніданок, обід, вечеря - приблизний графік двох тижневого життя гопаківця-семінариста.
Та не думайте, що все було так нудно... Кожен день по свому замальовував повну картину і кожного дня ми отримували щось нове або збагачували та укріплювали вже надбане. Протягом всього семінару нас надихав, оберігав і скеровував дорогою Лицаря - Пилат Володимир Степанович - Верховний Вчитель і засновник стилю Бойовий Гопак.
Все проходило на ура! Тренування, відтискання :), купання в р. Південний Буг, лекції, виїзд в с.Маліївці - на древнє капище Перуна, змаги (однотан, тан-двобій, забава, борня). Це все гуділо під дружнім колективом потужних особистостей - колективом гопаківців!