Діти - наше майбутнє! А ми?

"Програмування - грамота 21 століття" прочитав я декілька років тому в якомусь місці. Чим далі тим більше в цьому переконуюсь.

Сталось це на вихідних минулого тижня. Вихідний день. Іду собі на свій факультет робити свої справи (в мене вихідні трохи по інших зоряних циклах раховані :)) і бачу як кучу маленьких діточок з батьками за ручку виходять зі скляної будівлі (факультет Математики і Наук Інформаційних майже весь скляний). Входжу в середину, на дверях - оця табличка "kids fun code".

Дітки вчаться програмувати!
Цікава обставина!

Декілька днів по тому, друга табличка, ще не знаю що це, але думаю, щось подібне.

Знаю що у Львівській Малій Академії Наук дітки теж вчаться програмувати і управляти роботами, принаймі щось таке там було декілька років тому.

Це круто!

Діти наше майбутнє! А ми?
А ми - майбтнє наших дітей!

P.S.
Що ви думаєте з приводу сучасної грамотності і того що діти вчаться програмувати?
А як Ви самі ставитесь до вміння програмувати? :)
Хто з вас вже вміє програмувати, а хто хотів би навчитись?
Напишіть в коментарях. ;)

Танець Дощу або Суміваєшся - Питай!

Хто молодець?
Ігор - молодець!
То тепер я радий, а спочатку виглядало це по іншому...

00:59. "Танцюю" я вже 59 хвилину під дощем: джинси прилипають до ніг, непромокаюча куртка починає промокати, взуття, крім того що промокло, вже встигло прохолонути, на черзі телефон і гаманець...

Танцюю і думаю: "А може хтось вигляне на балкон чи у вікно перед сном. Ось у квартирі над входом світиться. Якщо правильно прикинув, то це сусіди.

Ну що ж, якщо ні то поїду на головний вокзал - там хоть не падає і тепліше, і працює цілодобово...

Хм, може все-таки подзвонити сусідам. 
Та деее...
Хто в такій годині пустить в під'їзд та ще й незнайому людину з акцентом??"

Тут мене пробиває проста, як двері, думка!

"Як не пустять то не пустять, хоть буду знати точно".

"Нащо я годину собі голову мусив сумнівами?? Гаразд, якщо за хвилину ніхто не вигляне у вікно, піду проситись через домофон, заодно познайомлюсь."
Що Ви думаєте?

...
Дзи-дзииинь!!!
... за першим не підняли. Що робити? Так! Дзвонити поки не побудяться! :D
Дзи-дзииинь!!!
...

- Так.
- Добрий вечір, мене звати Ігор, Ваш новий сусід. Я отримав від власниці ключі і думав що зможу ними відкрити двері, а тут виявилось що треба знати код. Можете відчинити двері?
- Так, звичайно. *Та-дам.*
- Дуже дякую!

Що??! Без питань хто, звідки, куди, нащо, чо так пізно, чий будеш і чи 50коп не знайдеться, або телефона з камерою подзвонить?
Просто! На тобі! Заходь хз хто о 1:00 в будинок.
Ото я здивовано зрадів, чи радо здивувався! :)

Отак-то я вперше самостійно потрапляв до свого нового місця проживання.
Маленький приклад мого життя, а як гарно показав наскільки я стримую себе внутрішніми сумнівами через стереотипи і переконання. Не знаєш - питай! Будеш знати точно. Проста річ, але то ж треба було додумались. Дякую Миколі Латанському, що десь колись про це розказав.

А де ще ми у житті відбираємо у себе можливості через внутрішні переконання, стереотипи, сумніви, стидання? Чого ми себе позбавляємо? На що не звертаємо уваги?

В кого було таке - поділіться в коментарях. :)

Перша у Львові машина для ніг - знову до життя!

Як ви думаєте що це? Купа металолому?
Так, зараз це так і виглядає...

А колись - це ПЕРШИЙ у Львові станок для прокачки ніг лежачи на спині. Його виготовив Володимир Степанович Пилат ще в 70х роках!!!

Він вважався вкраденим. Знаєте як ми його знайшли?
Підчас наведення порядку у дворі Засновника Бойового Гопака, знайшли це як підставку під дошки на яких лежала цегла...
Уявляєте ЯКИМ треба бути щоб порізати ТАКУ річ, використати як підставку і збрехати що не знають де дівся станок?..

Ось так, навіть підлі сусіди боролись із Засновником та Учителем рідного бойового мистецтва. Він це все пройшов, пережив і сьогодні ми маємо можливість учитись!

Правда завжди перемагає! Це ще одне тому підтвердження!

P.S. Мав поїхати до Львова на 1-2 годинки, в результаті був 8-9 годин і неймовірно радий що зміг допомогти свому Учителю навести порядки. Допомога Учителю - завжди справа благородна, а тимбільше такому як Володимир Степанович Пилат.

Поважайте своїх Учителів!

Козак - Душа Щира!

Значення саме цього прислів'я я сьогоді (14 лютого 2016 року) зрозумів. Натхненно працюючи, я усвідомив що означає бути щирим.

Що таке щирий? А що таке очікувати?
Чи можна вважати справу доброю чи подарунком коли, навіть, мимоволі щось очікуєш у відповідь?

Скільки щирості у людському житті?
Раз на місяць? Раз на тиждень? Годину на день? Щохвилини? Щодумки?

Звідки біль береться у Людини?
Хіба може Душа боліти?

Бути щирим, бути собою, бути справнім!
Усвідомлення що все моє життя, всі прояви його - це виключно моя відповідальність - дає сили, енергію і радість змінювати його на краще!
Приходить творчість і приносить бажання розвиватись, бажання дарувати дарунки людям і світу: щиро, безкорисно - подарував, усміхнувся, і провожуєш життям іти.
Все що нам треба - більше Любові. (Щось нагадалась стаття "Люди потребують любові")
Тримайтесь на хвилі!
Тепер зрозумів чому два дні не публікував цього тексту. Він зовсім "випадково" (хто знає той зрозуміє ;)) чекав своєї завершальної фрази.


Щирість - Винагороджує!
А Щирість через страх - Винагороджує подвійно!
Перевірено ;)


Крім того вона щей чистить і лікує.

StoryTeller v2.0 - минуле у попіл, а з попелу в життя!

Почалось!
Дякую всьому Світу, всім Людям і всім подіям що відбулись та відбуваються в моєму житті!

Цей чудовий момент... Мій світ рухнув і народився знову!

Набутий досвід і пройдений шлях подарував мені нові усвідомлення, розуміння, бачення.
Разом з цим я оновлюю свій блог.

Доки всі спали, я творив!

Знову вдихаю життя в це місце. Буду ділитись з вами історіями які трапились в моєму житті та усвідомленнями які слідували за ними або просто приходили нізвідки.

Тепер стара назва "StoryTeller | Казкар" замінюється на нову "Дім де живуть історії". Разом з цим приходить нова фраза, цього разу - стара приказка корінних американців: "Розкажіть мені факти і я навчуся. Розкажіть мені правду, і я повірю. Але роскажіть мені історію, і вона буде жити в моєму серці вічно."

Писатиму про різні частинки мого надзвичайно захопливого Життя!
Буде тут і про Засновника Бойового Гопака, про історію цього бойового мистецтва та цікаві історії. Будуть тут і власні усвідомлення після нічних прогулянок містом в тишині і спокої.
Якщо трапиться то будуть і випадки з професійної діяльності чи студентського життя.
Все що дасть мені натхнення до історії.

Всім гарного ранку і вдалого дня!
Вирушаємо! Бережіть себе!

P.S. Виявилось, що мій друг і серйозний науковець з великим багажом напрацювань Uko теж не спав - він в той час кодив. Тобто творили ми обоє! :)

Школа Бойового Гопака на дні міста Городка!

Цього року місто Городок святкує своє 800-ліття. До програми святкувань долучився і городоцький осередок Школи Бойового Гопака „Оберіг“. Першого дня святкувань - 21 вересня, в суботу, зранку ми взяли участь в тереновій грі „Стежками старого Городка“. По завершенню гри провели показовий виступ перед її учасниками - школярами 7-9 класів:

Після обіду до нас приєднались Юрій Циган та Андрій Звір і разом ми провели показовий виступ в рамках святкової програми на сцені перед мешканцями міста:

Крім того гарно провели час в дружньому товаристві і на ярмарці в парку - http://vk.com/album-21802072_179862588.

Літня пора - чудна вона!

Хочеться сказати „І ось літо вже на порозі“ чи „стукає у двері“, але, оглянувши все навколо, чітко розумієш, що літо давно вже „в хаті“ і добре дає собі тут раду.

Як кожного, так і цього року Гопаківське літо традиційно проходитиме в таборах, семінарах, поїздках, мандрівках та ще, такого і всякого роду подіях та витівках. І для того, щоб легше  відслідкувати де, коли і куди себе можна подіти, постараюсь зібрати в цьому місці інформацію чи посилання на інформацію про цьоголітні події.
Інформацію оновлюватиму по мірі того як вона буде до мене поступати. Слідкуйте за цим дописом. ;)