Мої вітання, побажання і враження із фестивалю автентичної карпатської кухні "Смачний Спас"!
Добирався на місце фестивалю поїздом, ще так гарно вийшло, що взяв квитки у той же вагон що й спілка прихильників Бойового Гопака, на чолі з пані Іриною Бігун, з якою в дорозі і познайомився. Крім того з нами їхав пан Любомир Кушлик - етномузиколог, колекціонер, - так в нього в колекції понад 700 інструментів!!!
Приїхали зранку в Коломию, звідки маршрутним автобусом (доречі класний такий був, з трейлера перероблений) поїхали в село Спас. Так між іншим, пан Любомир казав що давнішня назва села - Іспас. Висадили нас на перехресті, звідки 20 метрів до стадіону, на якому все і було (трохи пізніше, правда, ніж ми прибули). Коли йшли до гопаківського табору, який стояв біля пагорба, що над річкою, за стадіоном, то власне, сам стадіон лише розмарковували (на намети і торгові столики).
В таборі на цей час вже готував їсти Ігор Володимирович Кобзар - голова
Дніпропетровської обласної федерації Бойового Гопака, разом із своїми учнями і ученицею :). Вони прибули ще попереднього дня, доречі хлопці з Підляшшя (район в Польщі де проживають українці), також прибули раніше.
День перший, 20 серпня, був днем заїзду. Прибували всі хто мав прибути і хто не мав :). Стадіон (місце проведення дійства) організатори готували, ставили сцену, намети, дрова. Власне ці дрова ми і використовували в своєму таборі (на кухні, як сидіння, як матеріал для зброї) - подяка організаторам за щиру допомогу. Ми цього дня також готували свій табір, принесли дрова, зробили лавочки, місця під вогнища і найсвіжіше що ми зробили - це скупались в річці, яка, як я писав, знаходилась відразу за пагорбом від табору. Річка називається "Пістенька", як зауважила Марія Любомирівна Пахолок, вона наче пестить нас. Річка направду файна, ми трохи дуріли в ній, збирали камінці (і каменюки,) і як човники пливли за течією :).
Крім того, не маловажливою подією було прибуття Валерія Валерійовича Романенка, який гітарою і своїм голосом чарував табір до останнього дня. Він же провів перше тренування, першого ж дня, де нас пофотоґрафували. До цього часу ми вже встигли, більш-менш, зробити довбню, якою я й вчився володіти на цьому тренуванні.
А вечором були співи і танці!!! Ми з Іллею добряче наскакались і накрутились в бедуїнських і не тільки. Потому, ще всі ми посиділи біля вогню і посеред ночі полягали спати.
День другий, 21 серпня, найбільш колоритний день. Цей день заслуговує окремої статті, тому опишу тезисно, що було і де були ми. Почалось все з початку :) - тобто, з ранку. Ранковий прорух, гімнастика і купання в річеньці Пістеньці. Трохи пізніше зробили похід на гору де колись стояв монастир, походили трохи по лісках, полазили по деревах (чи пробували полазити). Потому похід колоною зі всіма учасниками "Смачного Спасу" від нароного дому до стадіону. Коли прийшли, то пофотоґрафувались з бажаючими і почали показове тренування, щоб всі нас бачили і хто хотів - фотоґрафувався :). Махали, крутили, лупили, кололи всією зброєю що в нас була, а це: 5-6 списів коротких, 1 довгий спис-бунчук, 1 довбня, 1 кістані. По тренуванні пройшлись по ярмарці, поїли, подивились людей і їх вироби.
Також повчились гри на різних інструментах у пана Любомира, про якого я згадував на початку. Грали на трембіті, турячому розі (якому не менше 400 років!!!), сопілках, теленках, зозульках. Шукав на фестивалі дримби, так і не знайшов, хоча і часу багато не мав щоб все облазити, але точки на які народ вказував дримб не мали.
Вечором пройшла вельмичудова конференція із сучасною інтеліґенцією. Там були надзвичайно освічені і мудрі люди, люди які, я б сказав, світяться отою мудрістю, добротою і любов’ю. Була там і Марія Любомирівна Пахолок, і Марія Чумарна, і Любомир Кушлик, і Роман Стецула - звукотерапевт (чудово володіє/зачаровує дримбами, що нам і продемонстрував), і перший подіатр в Україні - пан Володимир, і затятий просвітянин - пан Олег Полівчак, і кого там тільки не було!!! День перейшов у вечір, ми вернулись до табору і теплим дружнім колом співали пісні навколо багаття. Цього дня до нас був приєднавсь Василь Юзьков із гурту КораЛЛі, який теж чарував нас грою на сопілці і співами біля багаття. Лягли спати знову посеред ночі, перед тим добряче погрівшись біля багаття, а дехто біля нього і спав :).
День третій, 22 серпня, день великий, день "важкої праці і строгої дисципліни". Лишилось цього дня нас не багато, більшість табору роз’їхалась зранку. Тому активну частину дня ми проводили в 8 - пані Марія з дочками, Оленкою і Софією, Славік, Юрій Володимирович Циган (керівник
ШБГ "Орег"), і хлопцями з Підляшшя: Михайлом та Іллею (з якими я потім їхав додому). Робили цього дня що хотіли, сиділи в річці годин зо 3, копали барабольку :), зривали кукурузку - доречі це все було законно - щирості і доброті людей с. Спас немає меж, такі добрі люди, вперше таких бачив ^^! І пекли ту барабольку і кукурузку, і розказували анігдоти, і самі пеклись на сонці. Розвантажувальний день пройшов мегаактивно! :)
Момент прощання завжди настає, і настав він вечором, попрощались і пішли до Коломиї :). Фествиальна програма для нас закінчилась, залишилось лише ділитись тою купою варжень.
P.S. Протягом всього фестивалю слухали науку і дискутували з інтеліґенцією, найбільше, мабуть, з паном Олегом Полівчаком, який радо ділився знаннями, календарями і публікаціями.
Свято пройшло на ура!!!
Хто молодець?
- Так.
