Танець Дощу або Суміваєшся - Питай!

Хто молодець?
Ігор - молодець!
То тепер я радий, а спочатку виглядало це по іншому...

00:59. "Танцюю" я вже 59 хвилину під дощем: джинси прилипають до ніг, непромокаюча куртка починає промокати, взуття, крім того що промокло, вже встигло прохолонути, на черзі телефон і гаманець...

Танцюю і думаю: "А може хтось вигляне на балкон чи у вікно перед сном. Ось у квартирі над входом світиться. Якщо правильно прикинув, то це сусіди.

Ну що ж, якщо ні то поїду на головний вокзал - там хоть не падає і тепліше, і працює цілодобово...

Хм, може все-таки подзвонити сусідам. 
Та деее...
Хто в такій годині пустить в під'їзд та ще й незнайому людину з акцентом??"

Тут мене пробиває проста, як двері, думка!

"Як не пустять то не пустять, хоть буду знати точно".

"Нащо я годину собі голову мусив сумнівами?? Гаразд, якщо за хвилину ніхто не вигляне у вікно, піду проситись через домофон, заодно познайомлюсь."
Що Ви думаєте?

...
Дзи-дзииинь!!!
... за першим не підняли. Що робити? Так! Дзвонити поки не побудяться! :D
Дзи-дзииинь!!!
...

- Так.
- Добрий вечір, мене звати Ігор, Ваш новий сусід. Я отримав від власниці ключі і думав що зможу ними відкрити двері, а тут виявилось що треба знати код. Можете відчинити двері?
- Так, звичайно. *Та-дам.*
- Дуже дякую!

Що??! Без питань хто, звідки, куди, нащо, чо так пізно, чий будеш і чи 50коп не знайдеться, або телефона з камерою подзвонить?
Просто! На тобі! Заходь хз хто о 1:00 в будинок.
Ото я здивовано зрадів, чи радо здивувався! :)

Отак-то я вперше самостійно потрапляв до свого нового місця проживання.
Маленький приклад мого життя, а як гарно показав наскільки я стримую себе внутрішніми сумнівами через стереотипи і переконання. Не знаєш - питай! Будеш знати точно. Проста річ, але то ж треба було додумались. Дякую Миколі Латанському, що десь колись про це розказав.

А де ще ми у житті відбираємо у себе можливості через внутрішні переконання, стереотипи, сумніви, стидання? Чого ми себе позбавляємо? На що не звертаємо уваги?

В кого було таке - поділіться в коментарях. :)

StoryTeller v2.0 - минуле у попіл, а з попелу в життя!

Почалось!
Дякую всьому Світу, всім Людям і всім подіям що відбулись та відбуваються в моєму житті!

Цей чудовий момент... Мій світ рухнув і народився знову!

Набутий досвід і пройдений шлях подарував мені нові усвідомлення, розуміння, бачення.
Разом з цим я оновлюю свій блог.

Доки всі спали, я творив!

Знову вдихаю життя в це місце. Буду ділитись з вами історіями які трапились в моєму житті та усвідомленнями які слідували за ними або просто приходили нізвідки.

Тепер стара назва "StoryTeller | Казкар" замінюється на нову "Дім де живуть історії". Разом з цим приходить нова фраза, цього разу - стара приказка корінних американців: "Розкажіть мені факти і я навчуся. Розкажіть мені правду, і я повірю. Але роскажіть мені історію, і вона буде жити в моєму серці вічно."

Писатиму про різні частинки мого надзвичайно захопливого Життя!
Буде тут і про Засновника Бойового Гопака, про історію цього бойового мистецтва та цікаві історії. Будуть тут і власні усвідомлення після нічних прогулянок містом в тишині і спокої.
Якщо трапиться то будуть і випадки з професійної діяльності чи студентського життя.
Все що дасть мені натхнення до історії.

Всім гарного ранку і вдалого дня!
Вирушаємо! Бережіть себе!

P.S. Виявилось, що мій друг і серйозний науковець з великим багажом напрацювань Uko теж не спав - він в той час кодив. Тобто творили ми обоє! :)